Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Ґаґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. = Ґаґати.
Зав́іт, -та и -ту, м. Завѣтъ. Ковчег завіта. А що, доню, пам'ятаєги мій завіт тобі?
Змережуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. змережитися, -жуся, -жишся, гл.
1) Испещряться, испещриться узорами и пр.
2) Расшиваться, расшиться мере́жками.
3) О двухъ частяхъ рубашки, двухъ кускахъ ткани: соединяться, соединиться мере́жкою.
Знахарювати, -рюю, -єш, гл. Заниматься знахарствомъ. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала.
Мши́тися, -мшу́ся, -мши́шся, гл. Расти густо подобно мху, быть мохнатымъ.
Пляма, -ми, ж. Пятно. Де-не-де темними плямами червоніла на траві запеклая кров. Без страху й плями лицарь запорозький. Ум. плямка, плямочка. На небі ні хмарочки, ні плямочки — чисте.
Сікач, -ча, м. Сѣчка (для рубки капусты). ,
Точний, -а, -е. Точный.
Штих, -ха, м.
1) Острый конецъ, остріе.
2) Копье, пика. Штихи у суходіл стромляли.
2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху.
4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали.
5) Як штихом докинуть. Очень близко.