Задуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Задушить. Сірко ліг на вовкові, наче хоче задушити.
Зго́нини, зго́нин, ж. мн. Части колосьевъ и соломы, падающіе вмѣстѣ съ зерномъ при вѣяніи послѣдняго, сметаемые обыкновенно метлой. Зганяй бо мерщі з зерна оті згонини, не спи.
Здурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла.
Лагодливий, -а, -е. Сговорчивый, миролюбивый.
Лищи́ця, -ці, ж. Раст. Gipsophila muralis.
Мо́ре, -ря, с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває.
Порадниця, -ці, ж. Совѣтница. Ой мати, мати — порадниця в хаті. Сестриці ви, порадниці, порадьте ж ви мене. Ум. порадничка. Моя матінко, моя й порадничко.
Ритки, -ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Части: зубья — зубки, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — листовки, концы риток-засувки или замочки.
Склеюватися, склеююся, -єшся, сов. в. склеїтися, склеюся, -їшся, гл. Склеиваться, склеиться.
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.