Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бур'Янчик, -ка, м. Ум. отъ бур'ян.
Дру́жчити, -чу, -чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька.... не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. Cм. дружкувати.
Зазирни́й, -а́, -е́ Яркій (о цвѣтахъ). Кіевск. у.
Кріпкенький, -а, -е. = кріпенький. Коник він кріпкенький. Греб. 403.
Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, — я загину! Шевч. 644.  
Насампере́д нар. Прежде всего. Вони ж його насамперед барзо привітали. Н. п.
Обарянець, -нця, м. = обаринок. Вх. Лем. 415.
Позносювати, сюю, -єш, гл. = позносити. Позносювали (снопи). Грин. І. 111.  
Пошпарити, -рю, -риш, гл. Обварить кипяткомъ (во множествѣ).
Прибіжанин, -на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий... На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.