Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Їздити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. У Київ їздить всякий год.
Камуз, -зу, м. Мелкіе куски. Зухвальцу на камуз роспасти. Cм. гамуз.
Обмакотижити, -жу, -жиш, гл. = обмакотирити.
Підіждати, -жду́, -деш, гл. Подождать.
Погубляти, -ля́ю, -єш, сов. в. погубити, -блю́, -биш, гл. Губить, погубить. Як ті душі погубляють, так сі людське тіло. Не поберігши тіла і душу погубиш.
Пооселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Сікнутися Cм. сікатися.
Уподобатися, -баюся, -єшся, гл. Понравиться. Царівні він так уподобався. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Якесь там слово йому не вподобалось.
Шкепитє, -тя, соб. Камни, обломки камней.