Грюкота́ти, -чу́, -чеш и грюкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить.
Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище.
Дарови́ця, -ці, ж. Даровое, доставшееся даромъ.
Дійсне нар. Дѣйствительно, именно.
За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Кращий, -а, -е. Ср. ст. отъ красний.
1) Болѣе красивый. Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне — як панночка. Хороший, хороший! Був би ще кращий, та вже нікуди.
2) Лучшій. Я тобі не пара; я в сірій свитині, а ти титарівна. Кращого вітай.
Накоха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Налюбиться, насытиться вдоволь любовью. Я й не накохалась.
Подокопувати, -пую, -єш, гл. Докопать (во множествѣ).
Сабанити, -ню́, -ни́ш, гл. Сильно бранить.
Шлюбувати, -бую, -єш, гл.
1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки.
2) Вѣнчаться. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком.
