Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

богобоязний

Богобоязний, -а, -е. = Богобійний. Г. Барв. 457. А той тихий та тверезий богобоязливий. Шевч. Правдива душа, навіки чесна і богобоязна. Стор. II. 75.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 79.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГОБОЯЗНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГОБОЯЗНИЙ"
Дзиґльо́ваний, -а, -е. Кокетливый, бойкій. Дзиґльований парубок, дівка. Черкас.
Зазирни́й, -а́, -е́ Яркій (о цвѣтахъ). Кіевск. у.
Музи́чка, -ки, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) Жукъ скрипунъ, Dorcadion. Мнж. 185.
Надко́лювати, -люю, -єш, сов. в. надколо́ти, -лю́, -леш, гл. Надкалывать, надколоть.
Незнарошно нар. Безъ умысла, ненарочно.
Повк, -ку, м. Полкъ. Приїхали три козаки з повку, розв'язали Марусі головку. Мет. 105. Ум. повчок. Отак Вовчок жене ляхів повчок. Ном. № 673.
Роззявляка, -ки, об. = роззява. Ном. № 6584, 6594. Грин. ІІІ. 67. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка. Чуб.
Сигла, -ли, ж. 1) = смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху. Шух. І. 176. 2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл. Шух. I. 177.
Уздила, -ди́л, мн. = удила. Гол. І. 40.
Шкарка, -ки, ж. = щілина. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОГОБОЯЗНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.