Кіхоть, -хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.
Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив.
Ляка́тися, -каюся, -єшся, гл. Пугаться. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане.
Підвіршувати, -шую, -єш, гл. Класть верхъ на стогѣ.
Племіння, -нів, с. мн. Племена. Встрѣчено у Кулиша. Великі й дрібненькі племіння й народи.
Повирятовувати, -вую, -єш, гл. Спасти (многихъ).
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Пустопашний, -а, -е. . — худо́ба Скотъ, не употребляющійся въ работу.
Рождення, -ня, с.
1) Рожденіе. Ой був же я на рожденні в Діви Марії, породила Діва сина в яслах на сіні.
2) Потомство. Жаль свого рождення. Наслідує тобі твій син, твоє рождення.
Торочини, -чин, ж. Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в.