Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Допе́рво нар. = допіро.
Засти́глий, -а, -е. Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145.
Захрабруваты, -рую, -ешъ, гл. = захоробрытыся. И іюнь же якъ захрабрувалы, Жыви сюды прымандрувалы. Котл. Ен.
Зачви́ркати, -каю, -єш, гл. Забрызгать, заплевать.
Зіпсува́тися, -суюся, -єшся, гл. Испортиться.
Зупиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зупини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.
Ли́стка, -ки, ж. = листа. Вх. Лем. 432.
Плескати, -щу, -щеш, гл. 1) Плескать. А нащо було плескати на його водою? 2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125. 3) = випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк. 4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у. 5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду? 6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.
Сусідонька, сусідочка, -ки, ж. Ум. отъ сусідка.
Шапкування, -ня, с. Шапочный поклонъ, сниманіе шапки для привѣтствія. Черк. у.