Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. Брат на мене викрикнув.
Догнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. догни́ти, -нию́, -є́ш, гл. Догнивать, догнить. Над ним і хрест зогнувшися стоїть, догниває.
Забубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Невнятно заговорить, глухимъ голосомъ заговорить. Забубонів, як старий дяк.
Заріча́нський, -а, -е. Принадлежащій зарѣчнымъ жителямъ.
Зати́нка, -ки, ж. Нижняя треть, нижняя утолщенная, послѣ зарубки, часть веретена.
Ле́ґарь, -ря, м. 1) = ліґарь. 2) Лѣнтяй, лежебокъ.
Окути, окую́, -є́ш, гл. = обкувати. Самим шовком вишивала, золотом окула.
Позмивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и змити, но во множествѣ. Позмивай лави. Позмивала дітям голови.
Попідв'язувати, -зую, -єш, гл. Подвязать (во множествѣ). У саду дерева попідв'язувала.
Шруб, -ба, ж. Винтъ. О человѣкѣ: як на шрубах ходить — живой, подвижной, проворный. Ум. шрубо́к.