Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вапельник, -ка, м. Приготовляющій известь. Cм. вапняр.
Дзя́вкання, -ня, с. Лай щенка, тявканіе.
Зали́жник, -ка, м. Полка, гдѣ кладуть ложки. Вх. Зн. 19.
Зсивіти, -вію, -єш, гл. Посѣдѣть. Аф. 262.
Коргіта, -ти, ж. Вырубленное съ корнемъ дерево, употребляющееся для постройки ґаляр. Вх. Зн. 28.
Межува́ти, -жую, -єш, гл. 1) Межевать. Ой уступив москаль у запорозьку землю та й став межувати, де слободи, де городи добре буде сажати. Н. п. 2) Граничить. Чернігівська губернія межує з київською. Черниг. у.
Огничок, -чка, м. Ум. отъ огонь.
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини. Мил. 27.
Правовірний, -а, -е. Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19.
Циндрити, -рю, -риш, гл. Расточать, мотать. Лубен. у. От і всі гроші. І я їх не циндрю, бо думаю одружиться. Шевч. (О. 1862. V. 12).