Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відлатати, -таю, -єш, гл. Отколотить. Відлатав я йому боки.
Дерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Запозива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Разорить тяжбами.
Карюк, -ка́, м. Столярный клей. Насилу моргав сонними очима, що злипалися, наче карюком примазані. Левиц. І. 235.
Ласиця, -ці, ж. = ласка 4.
Немать нар. = нема.
Пасердя, -дя, с. Сердцевина дерева. Мнж. 188.
Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = лантух. Ум. рантушо́к. Гол. IV. 353.
Спімнути, -ну, -неш, гл. = спом'янути. Бога не спімнув. Шух. І. 215.
Хававкати, -каю, -єш, гл. Кричать (о перепелѣ). Перепела хававкали. Мир. ХРВ. 39.