Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрана́т, -ту, м. = Граната. Желех.
Зає́дно нар. 1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату... пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!». ХС. IV. 29.
Козиритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.
Облишити, -шу, -шиш, гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Конст. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107.
Облупувати, -пую, -єш, сов. в. облупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.
Паперушина, -ни, ж. Раст. Aspidium, папоротникъ. Вх. Пч. II. 29.
Постарчати, -ча́ю, -єш, гл. = постачати.
Сухозлітка, -ки, ж. 1) Позументъ, галунъ, мишура. 2) Сусальное золото.
Толо, -ла, с. Родъ игры. Чуб. III. 95.
Трапок 2, -пка, м. Слѣдъ, тропа, дорога. Взяти трапок. Харьк. г.