Брикнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брикати.
1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою.
2) Упасть, кувыркнуться.
Волок, -ка, м.
1) Бредень. В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Чорний волок випив води ставок.
2) Веревка, съ помощью которой тянуть волами копны сѣна, бревна и пр.
3) Нерасколонный чурбанъ, бревно. Ум. волочок.
Зла́маний, -а, -е. Сломленный. хай їде (іде) на зламану го́лову! Вранное выраженіе: пожеланіе сломать голову уходящему.
Нали́ганий, -а, -е. 1) Съ надѣтымъ на рога налигачем (о рог. скотѣ). 2) Пьяный. Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий. 3) Объѣвшійся.
Позаставляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Заставить (во множествѣ).
2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві.
Потокмитися, -млю́ся, -мишся, гл. Условиться, договориться.
Розшарпати Cм. розшарпувати.
Саркати, -каю, -єш, сарча́ти, -чу́, -чи́ш, [p]одн. в.[/p] саркнути, -кну, -неш, гл. 1) Фыркать, фыркнуть. 2) Фыркать, фыркнуть, отвѣтить рѣзко.
Солонище, -ща, с. = солонець 1. Збігаються як на солонище.
Топтатися, -пчуся, -чешся, гл.
1) Толочься на одномъ мѣстѣ.
2) Рваться, изнашиваться (объ обуви).