Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висинювати, -нюю, -єш, сов. в. висинити, -ню, -ниш, гл. 1) Синить, посинить. 2) Тратить, истратить на синеніе.
Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ. Мир. ХРВ. 17.
Зашолуди́віти, -вію, -єш, гл. Запаршивѣть. Стор.
Маха́ння, -ня, с. Маханіе. Махання за биття не рахується. Ном. № 3884.
Неласка, -ки, ж. Немилость, неблаговоленіе. Желех.
Нечопити, -плю, -пиш, гл. Хворать, болѣть. І на людей було нездорово се літо, так що й тепер нечоплють.
Павічайка, -ки, ж. = павіко. Вх. Уг. 257.
Попідстригатися, -гаємося, -єтеся, гл. Подстричься (о многихъ).
Промога, -ги, ж. = проможність. Желех.
Фраїрочка, -ки, ж. Ум. отъ фраїрка.