Гружля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Втаптывать, вдавливать. Ходя воли по озимені та й гружляють, бо земля мокра.
Зака́кати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. запачкать экскрементами.
Засо́хлий, -а, -е. Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє.
Заюхто́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Закапризничать. От і заюхторились — годі косить. 2) Безл. заю́хторилося. Захотѣлось (о капризномъ желаніи, нѣсколько презрительно). От, заюхторилося їй у город.
Знакімля, -ля, знакім'я, -м'я, с. Знакомство.
Каптан, -на́, м. Кафтанъ. Іскинув чумак із себе каптан. Міщане в личаках і в синіх каптанах. Парубок... у синьому сукняному каптані. Ум. каптане́ць, каптано́к, -каптаночок, -каптанчик. На йому свитина неначе той німецький каптанець. Коли ж приходить ще один (гайдамака) у жидівському каптанку.
Примана, -ни, ж. Приманка. Горох — людська примана.
Пташів'я, -в'я, с. соб. = птаство.
Сипати, -плю, -плеш, гл. 1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застыдиться, — так искри і сипле з очей. Так аж снігом сипле за шкуру. 2) Лить, наливать. Ой пє козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Ой сип сирівець та криши опеньки. Сип воду! 3) Лить, отливать изъ металла. 4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. 5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом.
Чалка, -ки, ж. Мѣсто разгрузки или окончательной стоянки плота (на Днѣпрѣ).