Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Батюшечка, -ки, м. Ум. отъ батюшка.
Вимітка, -ки, ж. По народнымъ повѣрьямъ: призракъ, заставляющій переносить себя отъ села до села. Вх. Зн. 7.
Дзмі́їв, -ва, -ве = Зміїв.
Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити. Желех.
Кругиня, -ні, ж. Порода круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 428.
Міси́тися, -шуся, -сишся, гл. Мѣситься. Нил земний злипався, наче тісто, і оранка місилася як глина. K. Іов. 87. Як діжа не міситься, то сім'я біситься. Ном. № 14117.
Огурний, -а, -е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина. Брацл. у. 2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Брацл. у. Ум. огурне́нький.
Пообголювати, -люю, -єш, гл. 1) Оголить, обнажить (многихъ). 2) Обрить (многихъ). 3) Обобрать (многихъ).
Раптовий, -а, -е. Неожиданный, внезапный. Черк. у. Лучаються й раптові дощі. О. 1861. IX. 30. Раптова енергія. Левиц. І.
Трудити, -джу, -диш, гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92, 2) = муляти. Мені трудить ногу. Борз. у. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.