Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість), гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет.
Відлежувати, -жую, -єш, сов. в. відлежати, -жу, -жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать извѣстное время.
Здої́ння, -ня, с. Доеніе. Шух. І. 192.
Кучка, -ки, ж. 1) Ум. отъ куча. 2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903.
Летя́га, -ги, м. = нетяга. Ой гуляв, гуляв козак, бідний летяга, сім год і чотирі. Мет. 377.
Надхну́ти Cм. надихати.
Оббризкувати, -кую, -єш, сов. в. оббри́зкати, -каю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать.
Оперитися, -рюся, -ришся, гл. Опериться. В колодочки поки вбилось, оперилось. Шевч. І. 237.
Скантуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Покоробиться, искривиться. Церква окантувалась.
Шальтатися, -таюся, -єшся, гл. = швандяти. Вх. Лем. 484.