Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Двора́к, -ка́, м. Дворовый человѣкъ. А чоловік ваш, небіжчик звідки був родом? — З того села, де.... дворак був. МВ. ІІ. 35. А хто любить сільські хлопці, а я люблю двораки. Грин. ІІІ. 173. Ум. Двораче́нько. КС. 1883. IV. 906.
Їдець, -дця́, м. Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2.
Міньма́ нар. Мѣняясь, въ обмѣнъ. Я єму дав тато міньма. Вх. Зн. 36.
Нарони́ти, -ню́, -ниш, гл. Уронить много. Та летіла зозулечка через сад, наронила пір'вчка повен сад. Kolb. І. 292.
Подвіренько, -ка, Ум. отъ подвір'я.
Походній, -я, -є. = похідній. Лицявсь серед походньої трівоги. К. Бай. 28.
Таволга, -ги, ж. Раст. Spiraea. По три пучки тернини і червоної таволги набірайте, бідного невольника по тричі в однім місці затинайте. АД. І. 89.
Трахтовитий, -а, -е. Умѣющій угощать. Шейк.
Чітуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Орішками чітуватися. Н. п.
Шахрувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Мошенничать. 2) Мотать, расточать. Пив, гуляв, шахрував гроші. Котл. Н. П. 356. 3) Обмошенничивать кого. На сім світі гріхами.... людей шахрували. Гн. II. 72.