Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Звеселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. звесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Радоваться, обрадоваться, возликовать. Як зрадувалась та звеселилась Петрикова мати: як діждемо літа та вродить жито, — буде з ким жито жати. Нехай предки звеселяться у забутих трунах.
Згі́дний, -а, -е. 1) Пригодный, годный. Згідна на одно сміхотворство. XX. До того дожурюся, що не згідна буду ні людям, ні собі. 2) Согласный.
Ковбасяник, -ка, м. = ковбасник.
Начурити, -рю, -ри́ш, гл. = надзюрити. Дощ не начурив по остреву у сіно.
Руйнування, -ня, с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного.
Терен 2, -рну, м. Тернъ (дерево и ягода), Primus insititia. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати.
Тупкувати, -ку́ю, -єш, гл. Хлопотать, ухаживать. Я тупкую коло його, а він мені й спасибі не скаже.
Чимсати, -саю, -єш, гл. = чухрати 1, 2, 4.
Шкурнути, -рну, -неш, гл. = чкурнути. Так шкурнув, що тільки куряву видко.