Бортак, -ка, м. Болванъ, пентюхъ, остолопъ.
Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Врем'Я, -м'я, с. см. урем'я.
Зажа́ти Cм. зажинати.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Нариґлюва́ти, ґлю́ю, -єш
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Проходка, -ки, ж. = прохідка. Тільки їй і проходки, що до церкви божої. Царівна.... пішла раз у проходку.
Трутник, -ка, м.
1) Отравитель.
2) Раст. Polyporus igniarius Fr.
Чубайка, -ки, ж.
1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку.
2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Ум. чубаєчка.