Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валкувати, -ку́ю, -єш, гл. Скатывать въ валъ (сѣно).
Запа́ска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. запа́сонька, зап́асочка.
Зде́ржати, -ся. Cм. здержувати, -ся.
Калинина, -ни, ж. Калиновое дерево.
Костиронько, -ка, м. Ум. отъ кости́рь.
Ортограхвія, -вії, ж. Орфографія, правописаніе. О. 1862. І. 77.
Очиншуватися, -шуюся, -єшся, гл. Поселиться на чьей либо землѣ на чиншевомъ правѣ. Очиншувались — тепер день і ніч кленуть свій дурний розум. О. 1862. IV. 105.
Повигнивати, -ва́ю, -єш, гл. Выгнить (во многихъ мѣстахъ). Солома на хаті як повигнивала. Харьк.
Повний, -а, -е. 1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. добра повна. Большая полная чаша. іще ти вип'єш добру повну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15. 2) Полный. Коралі й дукачі як жар горіли на її повних грудях. Стор. МПр. 54. 3) Махровый. Моя врода — повная рожа. Чуб. V. 575. 4) Весь, полонъ. Повна шия намиста. Кв. Повний місяць. Ум. повненький, повнесенький. Назбірали грушок повненький хвартушок. Чуб. V. 107. Полетів орел до чужих сторін, нагнав голубців повнесенький двір. Мет. 108.
Соборець, -рця, м. 1) Ум. отъ собор. 2) Собраніе священниковъ и всего причта по благочиніямъ для исповѣди и причащенія во всѣ 4 поста. О. 1862. IX. 50.