Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бидля, -ляти, с. Одна молодая скотина, одна скотина. Чуб. ІІІ. 374.
Вір'я, -р'я, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей. Рк. Левиц.
Заріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. заректи́, -речу́, -че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сина не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63.
Особий, -а, -е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату. Рудч. Ск. І. 113.
Пліндрування, -ня, с. Грабежъ, разореніе, опустошеніе.
Позгадувати, -дую, -єш, гл. Вспомнить (многихъ, о многомъ). Боже, яке давне ми сьогодні позгадували. Харьк. у.
Понаплакуватися, -куємося, -єтеся, гл. Наплакаться (о многихъ).
Рябець, -бця, м. Родъ коршуна. Так рябцем і вхопить. Ном. № 13678.
Укипати, -паю, -єш, сов. в. укипіти, -плю, -пиш, гл. 1) Укипать, укипѣть, увариваться, увариться. Щоб укипіло м'ясо, треба горщика зо щільною покришкою. Дещо. Дай, мамо, вечерять! — Підожди, долото вкипить, то будеш вечерять. Ном. № 12151. 2) ? Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119.
Хворостець, -тцю́, м. Мелкій хворостъ. Хто по хворостець побіжить, щоб у грубці прокинути? Г. Барв. 441.