Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відціль нар. = відсіль.
Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Дрисня́, -ні, ж. = дрисля.
Заріка́ння, -ня, с. Зарокъ. Не вважаючи на своє зарікання, він мусив після вечері знов танцювати. Левиц. Пов. 56.
Настановляти, -вля́ю, -єш, сов. в. настановити, -влю, -виш, гл. 1) и 2) = наставляти 1 и 2. 3) = наставляти 3. Він обох нас хазяїнами настановив, за його доглядом повно в нас і в дворі, і в полі. Г. Барв. 196. 4) = наставляти 4. Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили. ЗОЮР. І. 216. Його громада титарем настановила. Г. Барв. 424. 5)на що. Вообще значитъ — сдѣлять обладателемъ чего-либо. настановити на хліб. Дать кусокъ хлѣба, т. е. обезпечить матеріально. Прожили ми так десять років і стали гадати, щоб іще на сей шматок хліба, що ми маємо, да кого-небудь настановити і по нашій смерті. Г. Барв. 415. Прохала свою приятельку настановити її на хліб, пошукати службу. Г. Барв. 511. Употребляется и по отношенію къ другимъ предметамъ: хозяйка, у которой не держались свиньи, покупаетъ свинью у другой и чрезъ нѣсколько времени благодарить: «Спасибі Богові та й вам, — тепер у мене гуком свиней. Уже що правда, дак правда: не жалуєте, продаючи, ведуться добре... Би мене, бувайте здорові, настановили на свині». Г. Барв. 420. настановити на розум, на добрий розум. Надоумить, направить на путь истинный; развить, научить путемъ воcпитанія. 6) Устанавливать, установить. Закон?... Ви сами настановили такий закон. Мир. ХРВ. 261.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть. Конст. у.
Сішненко, -ка (= січненко) м. Февраль. Это названіе обозначаетъ, что февраль — сынъ января (сі́чня). Сішненко казав: як би мені батьковії літа, то я б бикові третякові ріг ссадив, а дівці семилітці коромисел до плечей приморозив. Мнж. 156.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку. Черниг. у.
Спільний, -а, -е. Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.
Убагнути, -ну, -неш, гл. Понять. І миттю кинувсь до громади просить собі у ней поради чого собою не вбагне. Котл. Ен. II. 34.