Грудкува́тий, -а, -е = Грудуватий. Грудкувата дорога.
Комонний, -а, -е. Конный. Комонне військо.
Нехіть, -хоти, ж. Нежеланіе, неохота. Він з нехіттю це робить.
Полуднець, -денця, м. Ум. отъ полудень. Обідець під полуднець, вечера по півночі.
Потлумити, -млю, -миш, гл.
1) Заглушить, задавить.
2) Побить, поколотить. «Ходім, будем бити!» Витігли Петра від стіни, потлумили.
3) Истребить, уничтожить.
Приписа́нець, -нця, м. Вновь приписавшійся къ обществу; натурализованный. Потім стали ходить до нас оті приписанці, що приписались з чужих сел, то вже не те пішло.
Сердитий, -а, -е. Сердитый, злой. Сердитий вітер завива.
Син, -на, м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. божий син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? бі́сів, вражий, вразький, чортів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! песький, сучий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який син у його і крапля була в господі. злий з сина.... Злий з сина був старий дундук. Ум. синок, синко, синонько, сино́чок, си́нчичок. Пятий синко ще й Пилипко. Один синчичок, як одинчичок.
Татуненьків, татунечків, -кова, -ве Принадлежащій татунечкові.
Увірувати, -рую, -єш, гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти.