Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виплести Cм. виплітати.
Одноплемінний, -а, -е. Единоплеменный.
Повієчка, -ки, ж. Ум. отъ повійка.
Понавішувати, -шую, -єш, гл. Навѣсить, развѣсить (во множествѣ).
Пошпай, -паю, м. Свѣжій снѣгъ, пороша. Шух. І. 235, 81.
Пошуміти, -млю, -миш, гл. Пошумѣть. Пошумів ліс та й затих. Харьк. у.
Розчахнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева. 2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. І. 111. 3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. ІІ. 46.
Роскошлати, -лаю, -єш, гл. = роскошкати. Роскошлати волосся. Чуб.
Тікання, -ня, с. Бѣгство, убѣганіе.
Уражатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уразитися, -жуся, -зишся, гл. 1) О ранѣ, больномъ мѣстѣ: быть затрагиваемымъ, затронутымъ. 2) Обижаться, обидѣться. 3) Поражаться, поразиться.