Виряжати, -жаю, -єш, сов. в. вирядити, -жу, -диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Царь виряжає військо на війну.
Гайовий 2, -вого, м. Лѣсной сторожъ.
Домови́к, -ка́, м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить.
Калатайло, -ла, с. Колокольчикъ изъ дерева, который вѣшаютъ воламъ на шею, колотушка. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Піп у дзвін, а чорт в калатайло.
Лірви́ст, -та, м. = лірник. Дуже гарний лірвист.
Полустав, -ва, м. Святцы, молитвенникъ съ мѣсяцесловомъ.
Розбір, -бо́ру, м. Разборъ, различіе. Нікому нема розбору, не вважають нікого.
Тісний 2, -а, -е. 1) Тѣсный, узкій. Улиці тісні.
2) Трудный, тяжелый. Тісні роки упали.
3) Бѣдный, убогій. Ти не уважаєш ні на кого — ци тісний, ци богатый. Раз вийшли жінки богача і тісного пшеницю жати.
4) в тісні руки взяти. Взять въ ежевыя рукавицы.
5) упасти в тісну діру. Попасть въ трудное положеніе.
6) тісна баба. Cм. баба. Ум. тісненький, тісне́сенький. У нас хата маленька, тісненька, — ніде буде тобі спочить.
Шишкатий, -а, -е. О гребнѣ пѣтуха: густой, широкій.
Шкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ.