Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довми́тися, доуми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Додуматься, сообразить, смекнуть. Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося. Лебедин. у. Він довмився, що посіяти. Черк. у. Добре ви собі довмилися. Н. Вол. у.
Дрібню́ній, -я, -є., Ум. отъ дрібний.
Зачи́ркати, -каю, -єш, гл. Зачирикать. Соловейко защебетав, залящав, зачиркав. Кв. І. 29.
Ляхва́, -ви, ж. соб. Поляки. З нас висисає кров жидова і ляхва. Левиц. Пов. 161. Підклонилися латиненій ляхві. К. Дз. 114.
Потовпити, -плю, -пиш, гл. Умѣстить, помѣстить.
Провчати, -чаю, -єш, сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. Cм. проучити.
Простарцювати, -цюю, -єш, гл. Пробыть нищимъ. Отак вік свій і простарцював, а робити не хотів. Харьк.
Татульо, -ля, ж. ласк. отъ тато. Ум. татуленько.  
Хрускавки, -вок, ж. мн. Клубника. Гуцул.
Шкорина, -ни, ж. = скорина. Ум. шкоринка, шкориночка. Скачу, скачу діда за шкоринку хліба. Ном. № 12296.