Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Да-ба! меж. = Та ба!
Ді́верко, -ка, м. Ум. отъ дівер.
Дряпу́чий, -а, -е. 1) Любящій царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде.
Заверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. заверну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Заворачиваться, завернуться, поворачиваться, повернуться. 2) Ворочаться, воротиться, возвращаться, возвратиться. Біжи, біжи, дитя моє, не барися: на сінечному порозі завернися. Тебе, серце, не покину, хоть покину, — завернуся, до серденька пригорнуся. Заверніться, тату, додому, — я й сама піду.
Заго́стрювати, -рюю, -єш, сов. в. загостри́ти, -рю́, -риш, гл. Заостривать, заострить.
Затоло́чити, -чу, -чиш, гл. Затоптать.
Ми́ркання, -ня, с. 1) Бормотаніе. 2) Ропотъ. 3) Попрошайничество.
Налабзю́кати, -каю, -єш, гл. Напопрошайничать.
Усідати, -даю, -єш, сов. в. усісти, усяду, -деш, гл.
1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Не вспів козак Нечай на коника всісти.
2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.