Доправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. допра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу. 2) допра́вити довг. Взыскать долгъ. 3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці.
Зостановити, -влю́, -виш, гл. = зоставити. Його сонного будили, не збудили, там його в неволі й зостановили.
Мета́, -ти, ж. 1) Цѣль. Я тілько одно мав на меті: щоб книжку видать яко мога скоріше. II. Очевидячки досягла до своєї мети. на близьку мету. Въ близкомъ разстояніи. 2) Родъ игры въ мячъ.
Роспад, -ду, м. Распаденіе.
Свитка, -ки, ж. Ум. отъ свита.
Тарабанити, -ню, -ниш, гл. Барабанить. Тарабанив пальцями по столі.
Торох! меж., выраж. ударъ, стукъ: трахъ! Торох рутульця в лівий бік. Торох, торох у вікно, аж скло дзеленчить.
Харьківський, -а, -е. Харьковскій.
Шадуля, -лі, ж. Названіе коровы свѣтло-сѣрой масти.
Шубочка, -ки, ж. Ум. отъ шуба.