Вередитися, -джуся, -дишся, гл. Чваниться. Як ся вередит богацький син: обрався як пан.
Дріботу́ха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче!
Казатися, -жуся, -жешся, гл.
1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця.
2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається.
Мулюва́ти, -лю́́ю, -єш, гл. = малювати. Мулює брови синьою ожиною. Мульований коромисел гнувся, не вломався.
Незугарний, -а, -е. Неспособный, не мастеръ. Незугарний козакувати. Незугарний до роботи.
Нинечка, нар. = нині.
Посідати II, -да́ю, -єш, сов. в. посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Думав худобу Хрущеву посісти.
Раква, -ви, ж. Масляница, масленка.
Рудка, -ки, ж. Ржавое болото, болото. Тоді по оцій самій дорозі, де ми їдемо, були непереходимі рудки.... хто не знавши, як ускочить було у рудку, та ще з важким возом, то такечки зав'язне в багнюці. Коли б нам через рудку перехватиться.
Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Ум. спіленький, спілесенький.