Витребенькувати, -кую, -єш, гл. Прихотничать, привередничать.
Готови́к, -ка́, м. Наличныя деньги.
Дверча́та, -ча́т, с. мн. Маленькая дверь. Ум. Дверча́тка.
Єдини́чок, -чка, м. Ум. отъ єдине́ць.
Залиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. 1) — до ко́го, на ќого. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. 2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене.
Зви́чений, -а, -е. Пріученный. У неї потно діти звичені. Вони до сього звичені.
Соборище, -ща, с. = собір.
Шебернути, -рну, -неш, гл. = шеберхнути. Тихо, ні мушка не шеберне.
Щиколодка, -ки, ж. Щиколотка.
Щипавка, -ки, ж.
1) Насѣк. а) Хвостовертка, хищникъ, Staphilinus. б) Дитикъ, водяной хрущъ, Dyticus.
2) = сікавиця.
3) Приборъ для срыванія плодовъ съ дерева.