Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випрягати, -гаю, -єш, сов. в. випрягти, -жу, -жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ. Аф. 315.
Лізо́к, -зка, м. Запруда на водѣ поперегъ теченія, въ которой находятся отверстія для помѣщенія въ нихъ вершъ.
Отець, отця и вітця зват. п. отче. 1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96. 2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець.
Паління, -ня, с. Сжиганіе. Гн. II. 219.
Поодп.. Cм. повідп..
Попідманювати, -нюю, -єш, гл. Сманить, соблазнить (многихъ).
Посвітитися, -тимося, -титеся, гл. 1) Зажечься (во множествѣ). Мкр. Н. 25. Сами свічі посвітилися. Чуб. V. 837. 2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися. Харьк.
Увіз, увозу, м. Дорога въ ложбинѣ, оврагѣ. Их. Зн. 72.
Усмирити Cм. усмиряти.