Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боязько нар. 1) Страшно. Собаки не боязко, та дзвяги його. Ном. № 7253. Боязько мені, бо тоді вони мене всі покинули. Г. Барв. 352. 2) Боязливо, робко. Усі боязко дивились на Зіньку. Стор. МПр. 58. Ум. боязкенько, боязькенько.
Вакувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Быть бездѣятельнымъ (вообще), находиться въ бездѣйствіи. 2) Оставаться невоздѣланнымъ (о полѣ). Радом. Ананьев. у. 3) Терять время, ничего не дѣлать. Чи ще ж тобі катерга турецька не ввірилася.... Щоб ти назад завертався та дні вакував. АД. І. 130.
Винниченко, -ка, м. Сынъ винокура.
Відбиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відбитися, -діб'юся, -б'єшся, гл. 1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62. 2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет. 3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. І. 4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.
Зага́й, -га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.
Картуз, -за, м. Картузъ, фуражка. Вас. 156. Чуб. VII. 413. Хто ходить у картузі, так у того чорти у пузі. Ном. Ум. картузик. Взялось за картузик та й прощається. О. 1862. V. 58.
Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.
Подобати, -баю, -єш, гл. 1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном. 3) Походить, быть похожимъ. На що таке подобає земля: чи на скриню, чи на коржа? Ком. І. 9.
Полегшіння, -ня, с. Облегченіе. Зробив полегшіння нашому краєві. О. 1862. V. 70.
Ручити, -чу, -чиш, гл. = ручитися. Я за його ручу. Н. Вол. у.