Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Заваджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = і заважати.
Набі́й, -бо́ю, м. 1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. ЗОЮР. І. 186. 2) Навалъ снѣга на дорогѣ. 3) Утоптанная снѣговая дорога (Шух. І. 81), а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. (Конот. у.). 4) Гусеница насѣкомаго Arctia. Вх. Пч. I. 5.
Низькорослий, -а, -е. 1) Низкорослый, малорослый. Комиш низькорослий. О. 1862. V. 30. 2) Низкій. Сю старосвітську низькорослу хату. К. МБ. X. 9.
Підданство, -ва, с. 1) Подданство. 2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.
Попер, -пру, м. Перець. Вх. Лем. 453.
Похлянути, -немо, -нете, гл. То-же, что и охлянути, но о многихъ. Гуси похляли без води. Борз. у.
Розметикувати, -ку́ю, -єш, гл. Поразмыслить.
Росперезати, -ся. Cм. росперізувати, -ся.
Схотінка, -ки, ж. Желаніе. Троє схотіти. К. Дз. 220.