Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Доку́чливо нар. Надоѣдливо.
Клейнодець, -дця, м. Слово встрѣчено только одинъ разъ въ стихотворныхъ переложеніяхъ народныхъ повѣрій, сдѣланныхъ А. Корсуномъ и значитъ, повидимому: торговецъ драгоцѣнностями, ювелиръ. Польські клейнодці сиділи... купці заміжненькі із крамом багатим; перстні золотії, жемчужні сережки вони продавали.
Неліпашка, -ки, ж. Нелѣпившая. Свашка-неліпашка шишок не ліпила.
Подотлівати, -ваємо, -єте, гл. То-же, что и дотліти, но во множествѣ).
Поляна, -ни, ж. = полявина. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Ум. поля́нка, поляночка.
Практика, -ки, ж. 1) Практика. Громадянам буде наука і... практика. 2) Насмѣшка. Сей шесть тільки на практики: сидить да сміється з усіх.
Сів, -ву, м. Сѣвъ, посѣвъ. Сіє, сіє, сіва не доходить, дівчинонька з обідом приходить.
Сороченька, -ки, ж. Ум. отъ сорочка.
Утятко, -ка, с. Ум. отъ утя.
