Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жу́йка, -ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у.
Заявля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заяви́ти, -влю́, -виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.
Налюбува́тися, -бу́юся, -єшся, гл. = налюбувати.
Наречи́, -чу́, -че́ш, гл. = наректи. Желех.
Обірник, -ка, м. 1) Навозъ. Вх. Зн. 42. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки. Шух. Г. 278.
Поперетирати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и перетерти, но во множествѣ.
Прачувати, -чую, -єш, гл. = прачити. Вас. 169.
Простяха, -хи, простя́чка, -ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Путивка, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Ум. пути́вочка. Парис, Приямове дитятко, путивочку Венері дав. Котл. Ен. І. 6.
Хірт, хорта, м. Борзая собака. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385.