Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відтоплювати, -люю, -єш, сов. в. відтопити, -плю, -пиш, гл. 1) Отогрѣвать, отогрѣть въ печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась. Відтопила сиру глечик. Харьк. 2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.
Гнетючка, -ки, ж. = гнетуха. Черниг.
Зажо́н, -ну, м. = зажин. Сим. 204.
Коренити, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Укоренять. 2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кв. II. 19. Кого попало і корениш, і ганить. Стор. І. 53.
Ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Ощадок, -дку, м. Остатокъ, остальное. Обрубав скільки, ще ощадок добрий. Мирг. у. До ощадну. До тла, окончательно.
Пустоцвіт, -ту, м. Пустоцвѣтъ. Коли йде самий пустоцвіт, укинь личака у грядки.
Сучитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Зміев. у. Чого воно, оця невіра, сучеться? Рудч. Ск. II. 206.
Тяжар, -ра, м. = тягар. Лиш один тяжар маю на серці. Федьк.
Упереджати, -джаю, -єш, сов. в. упередити, -джу, -диш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол.