Гуну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Собаки так і гунули, та вп'ять назад.
Доса́да, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата — велика досада. Досада скребе, як кішка лапою. Ум. доса́донька.
Наку́чити, -чу, -чиш, гл. Наскучить, надоѣсть.
Наперемі́нку нар. Поперемінно. Наперемінну: то дощ, то виясниться.
Перегостювати, -тюю, -єш, гл. Прогостить извѣстное время.
Попідводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и підвести, но во множествѣ. Вона її (піч) попідводила, помастила, опрятала.
Попродати, -даю, -єш, гл. Распродать, продать. Попродав воли з возами. Попродав усю худобу.
Поруч нар. Рядомъ. Поруч себе сажав. В одній домовині із ним поховайте, да положіть, мати, поруч головами.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.
Сирісінький, -а, -е. Совершенно сырой.