За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Киснути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію.
2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути?
3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день.
4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути.
Коров'янка, -ки, ж. Коровій пометъ.
Коромисел, -сла, м. и коромисло, -сла, с.
1) Коромысло. Несе дівка воду з броду, коромесло гнеться. Ой із броду несу воду, — коромисел гнеться.
2) Рычагъ, которымъ приводятся въ движеніе при звонѣ языки маленькихъ колоколовъ.
3) Дѣтская игра: двое дѣтей становятся другъ къ другу спиной, переплетаются руками и поочередно каждый нагибается впередъ, отчего другой подымается на воздухъ.
Креймах, -ха, м. = крем'ях. А Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати. Ум. креймашок.
Муни́читися, -чуся, -чишся, гл. Церемониться. Бери бо лускай насіння; ще й муничиться.
Повагом нар. Медленно, не спѣша, протяжно. Не хапайсь пісні співать — повагом! Стали по душі дзвонити во всі дзвони та повагом, та жалібно. А ніч іде, іде собі повагом.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати.
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане.
Червак, -ка, м.
1) Червякъ. Усолодився, як червак у хріні.
2) — лихий. Гадюка черная. Ум. червачо́к.