Буччя, -чя, с. соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня.
Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Гонт, -ту, гонта́рь, -ря́, гонтовий и пр = Ґонт и пр.
Змерзти, -гну, -неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. О, та й змерз же я цупко! Зняв шапку, привітався... «Змерз», каже. Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги.
Лемзі́ти, -жу, -зиш, гл. Медленно идти, тащиться.
Лучи́на, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Ум. лучи́нна. За лучинку найде причинку.
Роскроїтися, -роюся, -їшся, гл. Треснуть. Губа спідня роскроїлася.
Санджаківна, -ни, ж. Дочь губернатора (турецкаго). Дівка-санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає.
Смагнути, -гну, -неш, гл.
1) Жариться на солнцѣ, нагрѣваться.
2) Загорать. Од соненька личенько смагне.
3) Сохнуть, запекаться. Смагнуть губи.
Урвати, -ся. Cм. уривати, -ся.