Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блазенство, -ва, с. Шутовство, дурачество. Ном. № 8108. Йому все блазенство в голові. Гордуєш хирного ума блазенством. К. Дз. 21.
Випинатися, -наюся, -єшся, сов. в. випнутися и вип'ястися, -пнуся, -нешся, гл. 1) Выпяливаться, выпялиться, выпячиваться, выпятиться, выставляться, выставиться впередъ. Його живіт страшенно випнувся, як здоровий гарбуз. Левиц. І. 172.
Діло́ва́ння, -ня, с. Заборъ. К. ЧР. 424. Двір у його обгорожений ділованням. Новомоск. у. Ой ти дівчино, моє мальовання, подай мені ручку через діловання. Чуб. V. 1204.
Змелений, -а, -е. Смолотый.
Куга, -ги, ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35. 2) Деревянный поплавокъ къ неводу или иной сѣти въ видѣ небольшого (1/4 — 1/2 ведра) боченка, а къ переме́ту — чурка изъ древеснаго корня. Вас. 186, 188.
Кукібний, -а, -е. 1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця. Павлогр. у. 2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 434.
Ліску́лька, -ки, ж. Ум. отъ ліскуля.
Луг, -гу, м. 1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Шевч. 233. Через темні високі луги ясним соколом перелини. КС. 1882. XII. 496. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Мет. 92. У зеленім темнім лузі червона калина. Мет. 97. 2) Щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. Грин. І. 17. 3) = луговина. Вх. Зн. Ум. луженько, лужечок, лужо́к. Дай же мені. Боже, з того луженька вийти, на береженьку стати. Рк. Макс. Ой у лісі, у лужечку терен процвітає. Чуб. V. 254.
Ля́са, -си, ж. 1) Ременная или пеньковая часть кнута (безъ кнутовища). Загадка: Віз без коліс, а батіг без ляси, (човен, весло). Грин. II. 312. 2) = ліса 2. Браун. 15.
Маляре́нко, -ка, м. Сынъ живописца, маляра.