Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга. О. 1862. IV. 72.
Гінкий, -а, -е. Тонкій и высокій, быстро вверхъ растущій. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.
Кишіти, -шу, -ши́ш, гл. Кишѣть. Аж кишить невольника у Сиракузах. Шевч. 606.
Кудла, -ли, ж. 1) Всклокоченная голова. 2) Мохнатая собака.
Нижник, -ка, м. 1) Въ картахъ: валетъ. 2) Нижник. Одинъ изъ распиливающихъ дерево на доски, стоящій внизу.
Поштурхати, -ха́ю, -єш, гл. Потолкать.
Прогромаджувати, -джую, -єш, сов. в. прогрома́дити, -джу, -диш, гл. Прогребать, прогресть. Прогромадив ямку і заховав кость. О. 1862. V. 84.
Розморгатися, -га́юся, -єшся, гл. Приняться подмаргивать. Ми гаразд розморгалися до дівчат. Федьк. Пов. 6.
Скірочка, -ки, ж. = скоринка. Хліба ні скірочки. Ном. № 12294.
Учтивий, -а, -е. Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивай, — куди! — нікому не жалують хліба-соли. Св. Л. 57.