Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Берда, -ди, ж. Стража. Желех.
Бойкатися, -каюся, -єшся, гл. = боятися. Вх. Уг. 228.
Витулитися, -люся, -лишся, гл. Составиться, набраться, выйти. Подивлюсь по гроших, може й витулиться попа з шагом. Лебедин. у.
Гицлювати, -люю, -єш, гл. Заниматься истребленіемъ собакъ.
Змикнути, -ну́, -не́ш, гл. Увернуться, отскочить въ сторону, убѣжать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь. Чуб. І. 46.
Оклепанець, -нця, м. = околот 1. Вх. Зн. 43.
Пірзний, -а, -е. = спорзний. Вх. Зн. 66.
Посопти, -плю́, -пе́ш, гл. Посопѣть.
Промітний, -а́, -е́ Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то хамула. Канев. у.
Челядин, -на, об. 1) Взрослый сынъ, взрослая дочь. О. 1861. XI. Кух. 37. Мил. 159. Бо чумак, бо чумак, бо чумацька дитина, — на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. Да молодая дівчинонька челядин да вирвала орішечок як один. Грин. III. 625. Вона Ті да й уродила — хорошого челядина. Маркев. 143. 2) = челядник. Вх. Зн. 79.