Безґрунтовно, нар. Безпочвенно, неосновательно.
Жму́рити́ся, -рю́ся, -р́ишся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках.
Зсідати, -да́ю, -єш, сов. в. зсісти, ізся́ду, -деш, гл.
1) Возсѣдать, возсѣсть. Як чорт на його зсяде.
2) Вставать, встать, сойти (съ лошади, напр.) Зсісти з коня.
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться.
Підбитє, -тя, с. Подъемъ ноги, сапога.
Повставати II, -таю́, -єш, сов. в. повстати, -стану, -неш, гл. 1) Возставать, возстать, возмутиться. При Хмельницькому одностайне за Вкраїну повстали. 2) Подниматься, подняться. Над зеленими ярами повстав легесенький туман. Галас повстане. 3) Возникать, возникнуть. Те, що повстало з самого життя народнього.
Стійчик, -ка, м.
1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах.
2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи.
Тамувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Останавливать, удерживать. Кровцю тамовали. Тиха вода греблю рве, а бистра тамує.
Тіпання, -ня, с.
1) Трясеніе, дрожаніе.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Ум. тіпаннячко.
Шляк, -ку, м. Обшивка внизу платья, кайма.