Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Грюзь, -зі, м. Грузила изъ камней, привязанныя внизу невода. Вас. 186.
Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тогді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Як би у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. ІІ. 115. У достатку живе. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Камен. у. Ум. достаточен. Сим. 227.
'Дпе́рти, -ся, гл. Сокращ. изъ одпе́рти, -ся при предшествующей гласной.
Зани́куватися, -куюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] заникну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Як говорить, то все заникується. Харьк.
Земля́к, -ка́, м. 1) Землякъ. 2) Жаба, Bufo. Вх. Пч. І. 16.
Кишкун, -на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Cм. ґилун.
Неокаяний, -а, -е. Окаянный. Харьк. г.
Обрівняти, -ня́ю, -єш, гл. Обровнять.  
Трусак, -ка, м. = трусь. Вх. Зн. 71.
Швидкати, -каю, -єш, гл. Спѣшить. Чуб. VII. 576.