Жа́рко нар. 1) Жарко, горячо. Жарко горить у печі. А змій як огонь горить, — так йому жарко. 2) — хропти́. Сильно съ испугу и пр. храпѣть (о лошади). (Кінь) заглянувши в провалля, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи й водючи очима.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь.
Знатися, -знаюся, -єшся, гл.
1) Знаться, водить знакомство. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Розійшлися, мов не знались. Прощайте! Дай, Боже, знаться!
2) — на чому. Смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ, имѣть въ чемъ-либо познанія. Теля не знається на пирогах. Знався на пасіці добре.
Кіпний, -а, -е. . кіпна доро́га Грязная отъ растаявшаго снѣга? Як упаде пошпай (свіжий сніг), та дорога стане кіпною.
Кучка, -ки, ж.
1) Ум. отъ куча.
2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Горобці в очерет, а жиди в кучки.
Лома́к, -ка, м. пт. крапивникъ, Trogloditus parvulus. Ум. ломачо́к.
Наудити, -джу, -диш, гл. Наудить. Риби не наудив, а лусту спудив.
Подзюрити, -рю́, -ри́ш, гл. Полить струей. Он знов крізь стелю подзюрило. О сильномъ дождѣ: полить. А тут. знов подзюрив дорщ.
Пошкодіти, -ді́ю, -єш, гл. = пошкодувати. Вона і пошкоділа його колоти. Пошкоділа рідного брата.
Снітитися, снічуся, -тишся, гл.
1) Покрываться головней (о хлѣбныхъ колосьяхъ).
2) Плѣсневѣть.