Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Босоніжка, -ки, ж. Босоножка. Білявенька, русявенька босоніжка, Михайлова маленька сестричка Мелася. МВ. ІІІ. 135.
Запада́ти, -до́ю, -єш, сов. в. запасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. бодай їх слід запав! Пожеланіе смерти. МВ. (О. 1862. III. 48). 2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550. 3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841. 4) О солнцѣ: заходить зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. МВ. (КС. 1902. X. 143). 5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза ти в могилу мою западає. Мог. 151.в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає... наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84.в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. І. 17.
Збала́катися, -каюся, -єшся, гл. Разговориться о чемъ-либо, коснуться въ разговорѣ чего-либо. Збалакалися про попів. Конст. у.
Козубня, -ні́, ж. = козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ном. № 9281. Ум. козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Н. п. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки. Котл. Ен. IV. 58.
Накруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. накру́тити, -шу, -шиш, гл. Причинять, причинить ущербъ, убытокъ. Купіть, каже, крашаночку! — А шо тобі за неї? — Та мене не обіжайте і себе не накрушайте. Мнж. 52.
Обговорити Cм. обговорювати.
Підкопувати, -пую, -єш, сов. в. підкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23. 2)кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.
Появлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. появи́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Фарнагію! появись! Стор. МПр. 44.  
Син, -на, м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. Н. п. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. Чуб. II. 68. божий син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? Шевч. бі́сів, вражий, вразький, чортів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! ЗОЮР. І. 76. Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! ЗОЮР. І. 205. песький, сучий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. Греб. 390. таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. ЗОЮР. І. 154. який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який син у його і крапля була в господі. Кв. злий з сина.... Злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33. Ум. синок, синко, синонько, сино́чок, си́нчичок. Грин. III. 692. Пятий синко ще й Пилипко. Рудч. Ск. І. 28. Один синчичок, як одинчичок. Чуб. III. 273.
Хорохонька, -ки, ж. Cucurbita Реро L. var. citriformis. ЗЮЗО. І. 120. Cм. хорош ка.