Відтавати, -таю, -єш, сов. в. відтанути, -ну, -неш, гл. Оттаивать, оттаять.
Здо́вга нар. Длинно. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки.
Калабатина, -ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. калабатинка.
Обіручки нар. = обіруч.
Обпадати, -да́ю, -єш, с. в. обпасти, -паду́, -деш, гл.
1) Опадать, опасть. Вже лист обпадає з дерева.
2) — кого́. Нападать, напасть со всѣхъ сторонъ.
Посполитий, -а, -е. 1) Простой, простонародный.
2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає.
Припиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. припинити, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удержать. Що то воно? батька бити? Треба припинити.
Прутикувати, -ку́ю, -єш, гл. Шить прутик.
Тополя, -лі, ж.
1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька.
2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. Ум. топо́лька, топо́ленька.
Шибучий, -а, -е. Бьющій въ носъ.
