Безкостий, -а, -е. Не имѣющій костей, безкостный. Говорить язик безкостий та договориться до одного конця. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий.
Грінчи́ти, -чу, -чиш, гл. Поджаривать (хлѣбъ).
Зага́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Заговориться. Загаркався з людьми, та й забув, ню теща жде.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Був собі чоловік, — Остапом звався. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться.
Змилуватися, -луюся, -єшся, гл. Сжалиться. Змилуйсь, Боже, надо мною з високого неба! Ой пустіть мене, пустіть!... Змилуйтеся! Змилувався Бог над раком та ззаду очі дав.
Ма́рчити, -чу, -чиш, гл. = марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Марче моє добро. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі.
Попрошпечуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Проштрафиться (о многихъ). Попрошпечувались, дак їх і попрогонили.
Руб'я, б'я, с. Рубище. Рубям прикривати спину. Треба прясти, щоб рубям не трясти.
Худібчина, -ни, ж. = худібка. Заробля, щоб таки збити хоч яку небудь худібчину. Занапастив худібчину через свою дівчину.
Щерба, -би, ж. Наваръ изъ чего-либо; уха. Щерби багато, а галушок трохи. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами.
