Конячина, -ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок.
Куль, -ля́, м.
1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в'язочку сіна і куль соломи і міх полови. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив.
2) Связка камышу. В костер кладуть 30 кіп очерету, а в копі — 60 кулів.
3) Палка или конусообразный обрубокъ, употребляемый въ дѣтской игрѣ того-же имени.
4) Родъ жгута, свернутаго изъ свитки, которымъ бьютъ во время дѣтской игры въ крам. Ум. кулик.
Машини́стий, -того, м. Машинистъ.
Наджа́ти Cм. наджинати.
Піхота, -ти, ж.
1) Пѣхота.
2) — квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.
Повидавлювати, -люю, -єш, гл.
1) Выдавить (по множествѣ). Давить мороз? — Та давить, бодай йому очі повидавлювало.
2) Передавить (многихъ).
Подвійний, -а, -е. Двойной. Подвійне скло. Подвійні вікна.
Приповедінка, -ки, ж. = приповідка. У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка.
Цо! меж. Призывъ для коровъ.
Шпачиний, -а, -е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко.