Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гінтяй, -тяя, м. = гультяй. Гол. І. 48.
Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Журавли́ний, -а, -е. Журавлиный.
Образник, -ка, ж. = божник. Шух. І. 99.
Пащикуха, -хи, ж. Болтунья; крикуха. Котл. Ен. VI. 11.
Повсегда, повседа, нар. Всегда. Лохв. у.
Поживляти, -ля́ю, -єш, гл. Питать. Молитвами душу поживляти. К. Гр. Кв. 11.
Понуристий, -а, -е. Угрюмый, мрачный. Черк. у.
Поперекушувати, -шую, -єш, гл. Перекусить зубами (во множествѣ).
Цмокотіти, -кочу, -тиш, гл. = чв'якотіти. Мокра нива: як ідеш, то цмокотить: цмок, цмок. Лебед. у.