Губи́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Не губи мене з світу. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Дарови́зно нар. Даромъ, въ подарокъ. Він дав даровизно мужикам землі.
Дяконе́нків, -кова, -ве Принадлежащій сыну діакона.
Наго́ня, -ні, ж. Погоня. Бачимо, що вже нас нагоня знагоняє.
Опецькуватий, -а, -е. = оклецькуватий. Опецькуваті хлопчики.
Поорендувати, -ду́ю, -єш, гл. Заарендовать (во множествѣ).
Пранець, -нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (. — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери.
Сестрінець, -нця, м. Племянникъ, сынъ сестры.
Хвіятися, хвіюся, -єшся, гл. Колебаться, качаться. Корабель хвіється.
Щепочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ щепа.
2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко!