Жа́ліб, -лобу, м. Скорбь. Стали в тузі її питати: Ой чи не приймеш гостей до хати? Вона їм каже: Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким.
Жанда́рка, -ки, ж. Жена жандарма.
Нелинь, -ня, м. Дубъ, не теряющій листьевъ на зиму.
Оженічко, -ка, с. = оженіння. на оженічку. Въ лѣтахъ жениха. Маю братчика — на оженічку, маю сестричку — на відданєчку.
Озюм, -му, м.
1) Изюмъ.
2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма.
Пожиткування, -ня, с. Пользованіе.
Пооблямовувати, -вую, -єш, гл. Окаймить (во множествѣ).
Суржик, -ка, м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці.
2) Человѣкъ смѣшанной расы. Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села.
Хитрово нар. Хитро, лукаво. А батько їй спокійненько та хитрово (каже).
Цвірінчання, -ня, с. = цвірінькання.